Ярослав Грицак: «Між поколінням Y та поколінням O»

Відомий історик і публіцист, український науковець, доктор історичних наук, а за сумісництвом викладач і професор Українського Католицького Університету – Ярослав Грицак, у Львівському палаці мистецтв, прочитав лекцію про покоління для всіх, хто прийшов його послухати. Вона відбулась у рамках проекту «Роби вибори». Історик не агітував нікого йти на парламентські вибори зауваживши на тому, що це свідомий вибір кожного.

Його метою було поговорити про покоління сучасне та покоління, яке вже пройшло свій етап розвитку. Історики дуже рідко користуються поняттям покоління, вони користуються такими поняттями як: клас, нація, держава. І тут тяжко, а іноді майже неможливо зрозуміти історію Європи, світу, а історію України тим паче, якщо говорити про покоління. Вони швидкозмінні, умовно кажучи, сто років – це зміна чотирьох поколінь.

Тільки тепер молодь прокидається – стає свідомою. Але тим не менше молоді люди – це перше покоління, яке не отримуватиме пенсій. Причиною цього буде постійна зміна роботи. В середньому впродовж життя людина мінятимете роботу 20-30 разів. Бо житиме від роботи до роботи, тобто від одного гаджета до іншого. Ярослав Грицак наголосив на тому, що теперішнє студентство – наймасовіше і найосвіченіше покоління, а також зробив акцент на тому, що ми покоління ІТ, тобто ті люди, які вміють користуватися новими технологіями та вдало застосовувати їх в особистих потребах. Як доказ до своїх слів подав приклад соціологічного дослідження, де було вказано, що станом на 2011 рік 96% дітей віком від 10 до 17 років вміють користуватися Інтернетом. 

Неможливо лишити поза увагою й те, що зараз майже всі затягнуті в соціальні мережі. Кордонів для спілкування в віртуальності не існує, тут можна знайти всіх і кожного. Професор також зауважив один маленький нюанс – в соціальних мережах важко втримати ієрархію, її тут практично немає. 

Пан Ярослав пояснив присутнім стосунки теперішнього покоління з їхніми батьками висловившись так: «Ми такі ж як і наші батьки і в майбутньому повторимо їх. Ми можемо доповнити те, що надбали вони, але кращими за них не станемо. Покоління наших батьків «робило себе» ми ж «шукаємо себе». А цінності які нам прищепили з дитинства не змінюються, вони формують наше життя.