Культура

Чим вище культура, тим вище цінується праця

У  чарівному  селі  Либохора, як і в будь-якому іншому, не обійшлось би без місця, де молодь може відпочити, а заодно навчитись танців, та гарних народних українських співанок. Як не дивно, таким місцем є Народний дім №1. За немаленький термін свого існування, а це вже більше ніж півстоліття,  змінив чимало керівників. Оскільки він заснований 1960 року, його стіни встигли побачити багато  життєвих перипетій. Ще за радянських часів там   був розташований кінотеатр, і кожних вихідних там крутили різноманітне кіно. За спогадами старшого покоління  найчастіше для  перегляду  пропонували фільми на воєнну тематику. А найбільшої популярності в ті часи зазнали індійські фільми. Квиток на тодішні гроші, за односерійний сеанс коштував 20 копійок, а двосерійний – 40.

Та час збігає швидко. Тільки старші люди з ностальгією згадуть минувшину. Все крутиться і безперервно змінюється.  Тепер ним керують Михайло Щур – завідувач  та Павло Бринчак – художній керівник. Працюють вони пліч-о-пліч  вже третій рік.

За цей невеличкий термін внутрішній вигляд Народного  дому №1 почав змінюватись. В ньому затіяли великий ремонт. Вже встигли зробити дві кімнати та привели до ладу пошарпані часом стіни, але роботи ще залишається немало. Неабияку ініціативу в тому, щоб розпочати ремонтні роботи,    виявив покійний колишній голова села Микола Коліщак. Він намагався всіляко сприяти тому, щоб культурне життя села не було на останньому місці. Тай  коштами допомагав, бо хотів зробити добру справу для людей.

Працівники Народного дому дбають про національно-патріотичне, християнське та естетичне виховання молоді, художньо-масову роботу,що спрямована на змістовний відпочинок. До їхніх обов’язків також входить виховання дітей та молоді, що передбачає собою проведення щотижневих дитячих  дискотек, ознайомлення та популяризування досвіду з питань розвитку науки, культури й освіти. Неможливо оминути увагою й те, що в Либохорі немало талановитих людей, тому в Народному домі проводять репетиції  та виступи. В основному тут є чотири гуртки, - ділиться художній керівник. «Художнє слово», в якому молоді таланти вчаться декламувати вірші. «Любительський», тут місцеві майстрині займаються вишивкою, плетуть бісером, в’яжуть. «Драматичний», де діти можуть продемонструвати свої театральні здібності, та «Вокальний». Але учасники гуртків (в більшості це молоді дівчата та хлопці) не всі сумлінно ставляться до відвідування репетицій, спирають все на брак часу через домашні клопоти, а святковий день витрачають на відпочинок та розваги. Деякі з них студенти і не мають повної можливості перебувати вдома. Найактивнішу участь у концертах беруть Народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Бескид» керівником якого є Василина Ігнатищ та місцевий гурт «Мрія». У зв’язку з неспокійною ситуацією  в Україні, концерти, на жаль, не відбуваються.

Торік після святкування Дня Либохори Турківський  відділ культури подав на конкурс до Львова характеристику місцевого Народного дому №1. За словами завідувача на конкурсі Либохорський  будинок культури виграв приз у розмірі п’ять тисяч гривень  на закупівлю світломузики.

В планах залишається звершити ремонти , а зараз маємо те, що маємо. У теперішньому будинку культури зараз відбуваються дискотеки для молоді. Повільними кроками Народний дім  №1 з гидкого каченяти,  перетворюється у прекрасного, хоч і не молодого, лебедя.

Провівши невеличке опитування серед місцевої молоді, зокрема школярів та студентів, про їхні ідеї  як можна удосконалити культурне життя  села та чи брали б вони участь у гуртках. Відповіли так:

Марічка Комарницька студентка: «Якби я була в селі, то я звичайно, що відвідувала б гуртки, тому що мені це подобається, я захоплююся різною творчістю, в нашому клубі я б вдосконалювала музичне мистецтво, хореографію та декоративно-прикладну творчість, але до цього ніхто серйозно не поставиться, хоча це дуже цікаво, а також, треба замінити інтер'єр, а лавочки замінити на нормальні крісла »

Діма Коршнявий студент: «Я б не проти якби повернули кіно. Думаю, було б непогано у вихідний чи святковий день, бажано о другій половині дня чи у вечірній час показували хороші, цікаві та повчальні фільми, які змушували б задумуватись над глибоким змістом. Фільми які дивилась би не лише молодь».

Марія Фатич школярка: «Я люблю виступати, тому не пропускала б жодної репетиції. Непогано було б час від часу проводили якісь конкурси, вишукувати нові способи привернути увагу громади до культури та веселого і активного життя разом з хорошою компанією».

Чим вище культура, тим вище цінується праця. Творчість та мистецтво несуть людям культуру і вихованість, вони роблять усіх більш духовними та доброзичливими. Тож давайте кожен день робити хоч малесенький крок до досконалості.