мрії великі і незчисленні

часом банальні, прості і натхненні

мрії здійснюються і вмирають

вони або йдуть, або ж чекають

вони крокують або стоять

але ніколи в житті не сплять

мрії чарівні, дивні, прекрасні

просто сонячні і на диво ясні 

ними живе кожна людина

мрія - це щастя її половина.

знаю це станеться завтра

остання надія, остання крапля

мрії здійснюються без вороття

правда, ціною в життя.

ІF

Боюся закохатися у тебе

Тому, що ти всього лише мій друг.

І дзвін гучний летить у синє небо,

А я боюсь лишитися без тебе.

Не буду зізнаватись, що люблю,

Бо, розумієш, все не зовсім просто.

Наче без болю і без жалю

Я відпускаю. Ти був моїм гостем.

І.Ф.

Оманливе сонце,

Облудна пора.

Дивись, моє серце,

Як тратить життя

І в конвульсіях гине

В холодні часи

Вороже ярмо невситиме.

Дивися ж не спи!

Не спи не дрімай,

Моє серце гаряче,

Борися, живи, не вмирай

Обіцяю чекати терпляче. 

І.Ф. 30.09.2014

зупинилась. змучилась, втомилась.

озирнулася, назад подивилась.

поранена, скалічена, але не вбита

гіркою кров'ю і дощами вмита

земля святая українська.

а доля слізна материнська,

біжить, кричить і простягає руки:

рятуй же сина рідного від муки!

благає, плаче й молить Бога

щоб захистив від всього злого

щоб ангел їх своїм крилом

зігрів у холод лиш теплом

щоб не лилась солдатська кров

забери їх,Божа Мати,під небесний свій покров.

І.Ф. 12.09.2014р.

Скажи мені чому так вийшло?

Чому терплю я стільки мук?

Ми вже воюєм більше й більше,

А ти не бачиш, тобі все сходить з рук!

Ти ж мені клявся й присягався

Що більше вже не будеш, ні!

Знаєш: я не продамся і не здамся

Я вже втомився жити у ярмі.

Скажи: чому так сильно мучиш ти мене

Сибірським холодом, нещадним голодом?

Свята моя земля тебе кляне

Розвіяним солдатським порохом!

А посивіла мама стогне й плаче

Вона давно уже одна, як та билина.

Вона навік тебе осудить «небораче»,

Бо через тебе втратила і батька й сина.

Я так любив тебе, а ти ножа уткнув у спину,

А він, здається, ранив в саме серце.

Скажи: навіщо нищиш Україну,

Навіщо тобі ріки крові на земельці.

Ти досі бавишся у цифри

Ділиш мене на Захід і Схід

Та надії мої ще не зникли

Я захищу себе, від твоїх бід.

І.Ф. 21.12.14

Наш брат повернувся додому,

І всім новину повідомив.

Хоч до кінця не усвідомив,

На мить зупинився і сповістив:

"Війни більш немає!"

А потім тихенько вікно відчинив

І знову почав говорити:

Поки я був там, командир інформував

А значить озброював і захищав.

Про черговий обстріл дав знати, 

Перед старшими став звітувати,

Для медійників ропортувати. 

Щоб вони тримали в курсі всіх подій,

Що ми ще досі на землі своїй, 

Щоб доносили, нашіптували і говорили, 

Афішували, оголошували, у дзвони дзвонили,

Кричали і в трембіти гуділи.

Про все, що було розповіли.

Про біль і про втрати

Про заплакану сивую матір,

Про батька і сина, що пішли воювати

І сестру, яка не уміла чекати

Зібрала усе і пішла помагати.

А все тому, що своїх не хотіла втрачати

Хай увесь світ про це знає,

Хай кожен щебече й співає.

Про боротьбу конечну вірші складають,

Бо герої живі, вони не вмирають!

І.Ф. 15.03.15