«Учися, щоб сіяв добро поміж люди,

І вічно жить будеш, не згине твій слід!» 

(Володимир Масляк)

Українська мова – національна мова українців. Нею послуговуються мільйони людей по всій Україні та поза її межами.  Мова – сукупність звуків, букв, слів, речень, текстів, монологів, діалогів, полілогів – все це творить її цілісність як формотворчу одиницю великої і сильної країни.

Як прекрасно усвідомлювати, що ти знаєш свою мову і можеш навчити її ще когось; дорогу і найріднішу тобі людину. Посіяти добру мовну зернинку у душу маленького щастя, зернинку, яка ростиме разом з дитиною і проросте у ній пишним колоском материнського рідного слова. Колись давно в дитинстві, коли ми з братом  ще зовсім були дітьми, батько  завжди повторював  одну і ту ж приповідку: «Учися дитино, учися голубко, бо доля не мати і розум не спить. Розум вода не забере, й вогонь не спалить». Ніколи не могли збагнути цих слів тоді до кінця, аж поки не перестали бавитись в дитинство.

 Особливу увагу батько завжди звертав на вивчення рідної української мови, бо вважає, що  кожний  громадянин   мусить добре  пам'ятати  й дiтей  своїх того навчати,   що наймилiша  мова  в цiлому свiтi – то мова рiдна. Щоб потім йому не було соромно за те, що він посіяв щось недобре та не навчив своїх дітей розуму, не дав чітко і ясно зрозуміти хто ми є насправді приповідаючи ще одну народну мудрість: «Ворог батько, ворог мати, що не вчили сина,бо він іде у світ блукати, мов та сиротина».

 Українці – народ розумний, і він знає про що говорити і коли говорити. Про мову вони склали неймовірно багато легенд, казок, оповідань. В своїх словесних, писемних творіннях люди зображають її неймовірно красивою дівчиною у барвистому віночку з польових квіток, у чарівній українській вишиванці з довгою косою та неймовірно чистими очима, досяжною мрією, яка здійснюється, варто просто побажати, показують її неоціненним скарбом подарованим нам Всевишнім для того, щоб не змарнували і не загубили в на півдорозі.

Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами, які допомагали їм літати високо в небі. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.

Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину. Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала — берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить і душу, і силу.

 І ще одна їх надзвичайно приваблива риса українців – це терплячість, якою довгі роки користувалися недоброзичливці аж до тепер. До моменту, коли всесильній козацькій нації стало несила терпіти ганебні наклепи та знущання.

Сироти без роду й племені, без свого національного «я» практично ніде нічого не досягнуть в житті, бо ж в них немає з народження закладеної родової ознаки, те що відрізняє їх від рабів тоталітарної системи українофобства, що є проявом нетолерантності, як і будь-який расизм чи шовінізм.

Важливо відзначити те, що далеко не останню роль у вихованні та вивченні рідного слова відіграє школа. В якій діти проводять своє прекрасне дитинство і зустрічають юність.  Школа – це вічні спогади на все життя, бо там ти залишаєш краплиночку свого дитячого серця, а вона взамін  віддає тобі частиночку себе. Безцінний взаємообмін закарбований у нашій пам'яті і нашому серці, який ніколи-ніколи не згасне, а буде сяяти небесною зіркою для нас цілу вічність. Школа – це просто захоплива, добра, чуйна розуміюча, хоча й іноді не зовсім справедлива система: система оцінок, система ставлення до тебе (і тебе до інших), та система рівності. Маленький безцінний досвід представлений одинадцятьма роками життя з однокласниками, друзями, які переживали з нами ці почуття, трудилися, росли і вчилися не лише математики, географії, біології, літератури, а вчилися життя. Тож те якою мовою ми зараз говоримо напряму залежить не тільки від батьків.

Тут варто зазначити, коли дитина виростає і стає дорослою свідомою особистістю і нищить своє рідне українське забуває і говорить, що його немає , при тому народившись тут, плює в душу , витирає об неї свої брудні ноги, і ранить чисте та непорочне рідне материнське серце своєї мови, не може, немає права називатись людиною, патріотом своєї держави.

В приклад можна дати кілька таких зауважень та подій, що стосуються власне недавнього часу.


«Зазіхання на українську мову та культуру стало ознакою теперішньої влади. Останнім часом українська мова піддається атакам у різних сферах – від радіо й телебачення до дитячих садків».


Як дослідив журналіст Інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко, «колишнього президента у його відрядженнях за кордон, профінансованих бюджетом України, не супроводжує жодне (!) україномовне видання». В 2011 році у поїздки з В.Януковичем їздять журналісти газет «Комсомольськая правда в Українє», «Ізвєстія в Українє», «Сегодня», «Факти», «2000», «Кієвскій тєлєґраф», журналу «Профіль», сайтів «Обозрєватєль» та lb.ua. При цьому звертає на себе увагу те, що газета «Кієвскій тєлєґраф» була закрита ще в грудні 2010 року».


В Україні зросла частка школярів, що навчаються українською мовою та випускників, які складали державною мовою тести ЗНО. У кінопрокаті збільшилося частка фільмів, дубльованих або озвучених українською. Проте на телебаченні, радіо, в друкованих медіа, рекламі та сфері послуг російська продовжує витісняти українську. Про це свідчать результати аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2013 році»,


В прайм-тайм вісім найрейтинговіших телеканалів у жовтні частка російської мови в ефірі складала понад 50%, української – 31,8%. Водночас скоротився час «двомовних» ефірів.


Моніторинг 6 нейрейтинговіших радіостанцій засвідчив, що частка пісень українською мовою у їхньому ефірі продовжує падати з року в рік і становить 2,2%.


Частка школярів, що здобувають освіту українською мовою, зросла на 0,1% і становила в 2012/13 навчальному році 82%.


На 1,5% - зросла кількість школярів, що навчаються українською на Донеччині. Водночас у Луганській, Одеській областях та Криму цей показник, знизився на 0,4-0,5%, а частка учнів, що навчаються російською зросла.


Причому в Криму українською навчаються лише 7,4% школярів, а влада перешкоджає відкриттю нових українських шкіл чи класів навіть попри письмові заяви батьків.


Для складання тестів зовнішнього незалежного оцінювання в 2013 році українську мову обрали 82,7% від загального числа випускників, що на 1,7% більше, ніж минулого року. Наприклад, тест з математики вирішили складати українською 80,2% випускників. У Києві цей показник сягнув 98%, у Дніпропетровській області 83%, в Донецькій 34%, в Криму – лише 7%.


У кінопрокаті зросла сумарна кількість фільмів, дубльованих або озвучених українською мовою. Цього року це 71,3% фільмів, тоді як минулого - лише 64,8%. Решта 28,7% фільмів (переважно російського виробництва і озвучені російською мовою) мають українські субтитри.


Частка газет, що видаються українською мовою, знизилася в 2013 році до 30,2%, а журналів, навпаки, піднялася, однак становить мізерні 18,5%.


Лише 50% книг надруковано в Україні державною мовою, причому більшість з них – навчальна література, а масований імпорт книг з Росії в рази перевищує випуск книг в Україні.


Проведені в 2012-13 рр. всеукраїнські соціологічні дослідження засвідчили, що українську мову вважають рідною 50% респондентів, російську – 29% і однаковою мірою обидві мови – 20%. Приємно чути українську мову від незнайомців 37,8% респондентів, а російську – 15,4%. Натомість неприємно чути українську мову лише 1,2% опитаних, російську – 5,6%.


Незважаючи на таке позитивне сприйняття української мови, продовжується процес «повзучої русифікації» сфери послуг, реклами, торгівлі.


Так, за підсумками моніторингу кафе і ресторанів у 29 великих містах (усі обласні центри та всі міста з населенням понад 300 тис. людей) лише 46% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 49% надруковано меню українською і тільки з 36% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою.


При цьому ситуація дуже різниться залежно від регіону. У південних і східних областях україномовних клієнтів майже завжди обслуговують російською.


Упродовж року в зазначених 29 містах зросла частка російської мови в зовнішній рекламі. Українською мовою розміщено рекламу на 68% бігбордів (минулого року – 71%). Про все це повідомляє журнал «Український тиждень»


http://tyzhden.ua/

Ось такі втішно-невтішні новини та прогнози  щодо вивчення та використання рідної української мови.

Завжди варто пам’ятати, а будучи дорослими шанувати мову рідну, мову своїх батьків, дідів та прадідів, бо з них все почалося, а продовжувати нам та нашим дітям. Тож щоб залишитись навічно справжньою козацькою українською нацією варто ніколи не забувати про свою мовну приналежність, та дбати про її природну красу і чистоту.

.

Мово рідна! Так дзвінко лунає твій спів

Його не здолати нікому впродовж віків

Рідна мова, то пісня моя колискова,

Та, що в дитинстві матуся співала

І нею так ніжно навчала.

Мова, як небо, як зорі,

Вона, мов хмари оті пурпурові.

Мова – це пісня, що лине зорею в світи

Мова до якої нам так солодко йти.

Мова як жито у полі й волошки в блакиті

Такої як ти немає у цілому світі