Вокальна бойківщина 

ЗАКРИТА СТОРІНКА В ІСТОРІЇ 

Презентація книги етнографа та фольклориста Петра Зборовського та єтномузикознавця Ірини Федун "Бойківські Латканки" відбулась у Львові по вул. Коперніка , 40а в приміщенні Обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Вийшовши з машини Петро Андрійович несе в руках важкі сумки в яких багато книжок. У приміщенні будівлі готується до виступу та гідного представлення своєї збірки. Для початку викладає книжки про бойківський край які вже видані. І тут посеред усіх цих гарно вималюваних шедеврів пан Петро кладе по центру винуватицю торжества, й між ділом розповідає про латкання, як жанр народного співу бойків, корені якого губляться не тільки у літах, а й у тисячоліттях. Особливість у тому, що воно пропадає, тому треба фіксувати поки є можливість і є такі люди, які готові поділитися своїм віковим досвідом і знанням минувшини.

Його збірка - це увіковічена історія Карпат, де кожне село – музикальне, а бойківська латканка, за словами Зборовського, багата якістю. Знаючи про те, що він з півдня України виникає питання: чому саме бойківський край є для нього джерелом черпання мудрості.

З усмішкою відповідає: «То, напевно, так мало статися тому, що я можу глянути іншими очима на кожен куточок. Коли приїжджаю в якесь нове село, то мені цікаво все від музики до архітектури, для жителів це все буденність і вони не помічають цього всього. Як заходжу до людей стукаю і визирачи з-за дверей, питаю чи розкажуть мені про латканки, а бойки гостинний та веселий народ, просять в хату кажучи, що за порогом немає нічого».

На презентацію приїхало Львівське телебачення, а також гості з Франкового університету та інші поціновувачі етнічної культури. Микола Миколайович Ільницький Член-кореспондент Національної академії наук України, , професор, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка сам колись збирав і друкував їх в журналі «Жовтень» особливо звуковий колорит заворожує його, можливо, науковці не помиляються у своїх здогадках щодо магічності цих трирядкових народних творів. Юрко Антоняк фізик за фахом, член неурядової організації «Зарваницька громадська ініціатива» говорив, що давно навіть напам’ять декілька знає, бо мама його дружини теж співала, цікавилась і збирала цей фольклор.

Почав пан Петро зі вступного слова привітавшись з усіма з захопленням розповідає про своє надбання:

Книжка підсумок великої понад десятилітньої історії вона видана з метою пам’яті, щоб питання спадщини не лишалось пустим звуком. Вона забиває пробіл у фольклористиці своєю довершеністю. Перша книга пов’язана з етнографічними піснями видана у 2002 році накладом вісімдесят примірників. До неї додані ще господарські, жнивні та сінокісні латканки. Розповідь плавно перейняла Ірина Федун почавши з того, що музика бойківського весілля найнезвичайніша і вирізняється своєю вокальністю, а її тексти зберігаються в архіві Львівської державної академії, використовуються як наукова генетика неординарної пісні. Особливо вирізняються весільні латканки у книзі Петра Зборовського їх нараховується приблизно сім типів.

Жнемо барвінок, жнемо

Жнемо барвінок, жнемо

Від Бога ласки ждемо…

***

Благослови татуйку,

Благослови татуйку,

Своє любе дитятко…



Тут почалось найцікавіше: представлення самих латканок, точніше їх звучання у виконанні Люби Василівни Федьків з с. Вовче та Марії Миколаївни Боднар з с. Ільник . Обидві жінки живуть музикою, з дитинства співають, до виступу готувались короткий термін, було всього три репетиції. Латкання складалось з трьох циклів:

Латканки про Святу неділю(скотарські)

Скотар пішов на зіля,

Скотар пішов на зіля,

Бо нись свята неділя…

Жниварські, сінокісні

Ми нивоньку обжали

Ми нивоньку обжали,

В снопоньки пов’язали…

Коли косарі косили збіжжя , то їм було не до співів, бо чоловіча робота фізична важка, а коли жінки сушили сіно, то латкали.

Скосили ж ми зарання

Скосили ж ми зарання,

Заріжте нам барана…

Латканки до страв: до капусти, меду, перцю, каші з молоком.

Ясенець капуста, ясенець,

Ясенець капуста, ясенець,

Бо її сік молодець …

***

Ой то рисова каша,

Ой то рисова каша,

То душейка наша…



Яку ж душевну насолоду незвичайність і виразність можна було почути у співі цих жінок. Василь Федько член Української Асоціації письменників, був приємно вражений , бо вже давно, ще в дитинстві чув цей спів, оскільки сам виходець з бойківського краю. Андрій Рой з Хмельниччини, який теж був присутнім сказав, що чув раніше латкання, але не знав, що то таке. Цікаво, бо чисто народне, а не «попса» та трапляються дуже незвичайні, іноді навіть незрозумілі, слова.

Після урочистостей всі щиро привітали гучними оплесками тих, хто виступав, та кожен з присутніх окремо перекинувся словами вдячності здивування, та внутрішньої насолоди від почутого та представленого перед ними, з Петром Андрійовичем.

Іванна Федько