З Днем народження, Либохоро!!!

Є В ГОРАХ КАРПАТАХ СЕЛО ЛИБОХОРА

День рідного села - Де ви з’явилися на світ, Де поле врожайне вам піснею буде, І чисті роси спадатимуть з березових віт. Гостинно та щиро чотирнадцятого липня село Либохора запрошувало всіх охочих приєднатися до святкування свого величного ювілейного - 460-річчя з дня заснування. Це вже другий рік поспіль славне бойківське село відзначає свій день народження. Завідувач Народного дому № Ісела Либохора, Михайло Щур розповідає, що підготовка до свята була досить тривалою і клопіткою. Найперше заготовили деревину, щоб збудувати хорошу сцену. Виникало багато труднощів, зокрема фінансових, але організатори свята і з цим впорались. Свято розпочалось зі спільної молитви священика Івана Булельо з | прихожанами, за збереження, від усякого лиха рідного села, за щасливу долю його жителів. Всі стіни Народного дому були прикрашені чарівними вишивками тутешніх майстринь. Свої роботи представили чотири талановиті либохірки: Ганна Щур, Ганна Бринчак, Теодозія Ціко та Ярослава Леньо. Грамоту за зайняте перше місце на виставці вишивок отримала остання. Було представлено понад десять робіт пані Ярослави , серед яких переважали ікони. Відбувся й конкурс малюнка. Заздалегідь було сказано, щоб учасники цього конкурсу принесли з собою олівці та фарби, але таких відповідальних виявилося мало, тож малювали на підлозі Народного дому. Художні витвори залишаться там, доки не зітруться самі. Цінну винагороду за найкращий малюнок отримала Наталія Комарницька (на фото). Паралельно з конкурсом малюнка тривав матч на місцевому стадіоні між ветеранами та юніорами, на кубок сільського голови. Команда переможців нагороджена медалями, а також було відзначено найкращого гравця - ним став Василь Малетич. Слід сказати, що організатором святкування є виходець із цього карпатського села - отець Микола Волосянський. Він висловив свої щирі вітання землякам з нагоди свята. Приєдналися до привітань депутат районної ради Василь Гакавчин та директор школи Микола Мушин. Про давню історію села захоплююче розповів заступник сільського голови та вчитель української мови та літератури Михайло Лихва. Серед педагогів місцевих шкіл, на думку громади, найкращою цього року визнано вчительку української мови та літератури Надію Гакавчин. Приємно, що отець Микола не забуває про людину, яка відкрила йому світ книг та письма, - свою першу вчительку Марію Біликівську. їм обом були вручені цінні подарунки. Дбає гість і про свою стареньку школу, для якої привіз подарунок - хороше акустичне обладнання, а також щедро обдарував двадцять три подружні пари, які прожили у шлюбі п’ятдесят і більше років. Удостоївся великої винагороди, за наказом Патріарха Київського Філарета, виходець із села, митрофорний протоієрей Михаїл Комарницький. За заслуги та відродження духовності в Україні і утвердження помісної УПКц, його нагородили орденом святішого рівноапостольного князя Володимира III ступеня. У відповідь, за доброту і велику милість, сільський голова Микола Коліщак теж вручив невеличкий сувенір та букет розкішних червоних троянд - як свідчення великої поваги та любові земляків - о. Миколі Волосянському. Після привітань, подарунків та нагород, концертну програму розпочали виступи місцевого народного гурту «Мрія», Народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Бескид», жіночого народного квартету (на фото) та солістів. Гарно виступили педагоги Либохорської ЗОНІ І - III ст., у виконанні яких прозвучали пісні: «Милії гори», «Ми йшли до бою темненької ночі», «Поговоріть зі мною по-вкраїнськи», «Карпати». Ну і як без рідного гімну «Є в горах Карпатах село Либохора». Порадували своєю концертною програмою гості з судніх сіл - Гусного та Верхнього Висоцького. Загалом атмосфера видалася надзвичайно урочистою. Навіть небо, яке з самого ранку затягнулося важкими, сірими і похмурими хмарами, та до полудня лив дощ, перед початком свята випустило на волю тепле сонячне проміння. Гості та жителі села були задоволені феєричним концертом, який завершився неперевершеним виступом лауреата всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів, володарки золотої медалі «Золотий Орфей» Марії Волосянської - дочки отця Миколи. До самого ранку під відкритим небом тривала святкова дискотека. Іванна ФЕДЬКО, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка. Фото автора. Газета "Бойківщина" №29,2013

Через новий ганок - до старої школи

Завтра - перше вересня. Кожна школа, протягом літа, проходить маленький косметичний ремонт. Побілені й підфарбовані класи чекають на своїх маленьких, і вже майже дорослих, засмаглих через літо, учнів. Не є винятком і Либохорська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Та тут, як завжди, не все так просто, як може здатися на перший погляд. Школа,яку з року в рік підпирають з усіх боків, знову валиться через те, що дерево, з якого вона побудована, прогнило. Ганок, на якому любить ніжитись дітвора, коли його заливає тепле сонечко з присмаком бабиного літа, ламається від гнилої основи. Хвала Господу за те, що техпрацівники вчасно помітили його аварійний стан. Завдяки їхній непосильній праці у спекотні дні зранку до вечора, у школи з’явився новий міцний ґанок, який простоїть ще кілька років. Робота, яку виконали техпрацівники за короткий термін, тепер дасть можливість насолоджуватись приємним сонячним теплом усім. Будівництво нової школи найближчим часом, на жаль, не передбачається. Тож доводиться приймати ті умови, які може дати ця, старенька. Тут варто пригадати відомий вислів: «Маємо те , що маємо». І хтозна ще скільки років матимемо.