зупинилась. змучилась, втомилась.
озирнулася, назад подивилась.
поранена, скалічена, але не вбита
гіркою кров'ю і дощами вмита
земля святая українська.
а доля слізна материнська,
біжить, кричить і простягає руки:
рятуй же сина рідного від муки!
благає, плаче й молить Бога
щоб захистив від всього злого
щоб ангел їх своїм крилом
зігрів у холод лиш теплом
щоб не лилась солдатська кров
забери їх,Божа Мати,під небесний свій покров.

І.Ф. 12.09.2014р.


****

Облудна пора.
Дивись, моє серце,
Як тратить життя
І в конвульсіях гине
В холодні часи
Вороже ярмо невситиме.
Дивися ж не спи!
Не спи не дрімай,
Моє серце гаряче,
Борися, живи, не вмирай
Обіцяю чекати терпляче.

І.Ф. 30.09.2014