зупинилась. змучилась, втомилась.

озирнулася, назад подивилась.

поранена, скалічена, але не вбита

гіркою кров'ю і дощами вмита

земля святая українська.

а доля слізна материнська,

біжить, кричить і простягає руки:

рятуй же сина рідного від муки!

благає, плаче й молить Бога

щоб захистив від всього злого

щоб ангел їх своїм крилом

зігрів у холод лиш теплом

щоб не лилась солдатська кров

забери їх,Божа Мати,під небесний свій покров.

І.Ф. 12.09.2014р.

Скажи мені чому так вийшло?

Чому терплю я стільки мук?

Ми вже воюєм більше й більше,

А ти не бачиш, тобі все сходить з рук!

Ти ж мені клявся й присягався

Що більше вже не будеш, ні!

Знаєш: я не продамся і не здамся

Я вже втомився жити у ярмі.

Скажи: чому так сильно мучиш ти мене

Сибірським холодом, нещадним голодом?

Свята моя земля тебе кляне

Розвіяним солдатським порохом!

А посивіла мама стогне й плаче

Вона давно уже одна, як та билина.

Вона навік тебе осудить «небораче»,

Бо через тебе втратила і батька й сина.

Я так любив тебе, а ти ножа уткнув у спину,

А він, здається, ранив в саме серце.

Скажи: навіщо нищиш Україну,

Навіщо тобі ріки крові на земельці.

Ти досі бавишся у цифри

Ділиш мене на Захід і Схід

Та надії мої ще не зникли

Я захищу себе, від твоїх бід.

І.Ф. 21.12.14

Наш брат повернувся додому,

І всім новину повідомив.

Хоч до кінця не усвідомив,

На мить зупинився і сповістив:

"Війни більш немає!"

А потім тихенько вікно відчинив

І знову почав говорити:

Поки я був там, командир інформував

А значить озброював і захищав.

Про черговий обстріл дав знати, 

Перед старшими став звітувати,

Для медійників ропортувати. 

Щоб вони тримали в курсі всіх подій,

Що ми ще досі на землі своїй, 

Щоб доносили, нашіптували і говорили, 

Афішували, оголошували, у дзвони дзвонили,

Кричали і в трембіти гуділи.

Про все, що було розповіли.

Про біль і про втрати

Про заплакану сивую матір,

Про батька і сина, що пішли воювати

І сестру, яка не уміла чекати

Зібрала усе і пішла помагати.

А все тому, що своїх не хотіла втрачати

Хай увесь світ про це знає,

Хай кожен щебече й співає.

Про боротьбу конечну вірші складають,

Бо герої живі, вони не вмирають!

І.Ф. 15.03.15

Боротьба триває

Вертатись пізно.

Вже гра – як битва…

На зміну пісні 

Прийшла молитва… 

Ігор Павлюк 

Рівно рік тому, ми всі разом, великі і малі українці і україночки почали боротися за свою справжню незалежну українську державу. Ми обрали шлях демократії, яким впевнено крокуємо, на жаль, не без жертв. Революція Гідності триває. Вона відображається у кожному нашому вчинку, наших діях і рішеннях.

Відтак, напередодні цієї важливої дати я вирішила поцікавитись у різних людей, що змінилось за цей проміжок часу, а також, що робити аби не втратити те, що вже здобули.

Василь Гакавчин голова Турківської РДА: «Змінились насамперед люди і їхня свідомість. Та найголовніше ми перестали бути рабами, перестали боятися говорити і робити те, що хочемо. У нас є перспективи у майбутньому. Хоч зміни й болючі, бо відбуваються не так як ми хочемо адже досі триває війна на Сході і гинуть наші солдати. Та попри все, Україна живе і ні в якому разі не повинна втратити саму себе. Головне це не повертатись назад, особливо, коли ми уже пройшли половину шляху до бажаної мети».

Дмитро Добродомов український журналіст, політик: «Зміни вже є і ще будуть – це вже тренд життя. В нас ніщо не відбувається спонтанно. До Майдану Україна йшла кілька років, вона терпіла обурювалась і в один момент збагнула, що вже досить .

Суспільство змінилось приблизно на 30 %. Решта ж думають, що зробити наше становище кращим мають кілька політиків, яких вони вибрали на виборах. Народ заслуговує на таку владу, яку сам обирає. Та він повинен розуміти, що керуватись лише вимогами безсенсовно, бо це не призведе, до позитивних результатів у керуванні державою.

Дехто сприймає війну на Сході як щось неприємне, але разом з тим, щось таке, що не стосується конкретного його. Та є ті які чітко усвідомлюють свою громадянську позицію і тримаються за неї обома руками. Мета допомагати тим хлопцям, що перебувають на передовій у зоні АТО, об’єднує багатьох волонтерів, але це лише кожен тисячний. Нас повинно бути більше.

Переміни настільки будуть швидкими, наскільки свідомі українці готові до нових реформ, та що ладні зробити заради того аби жити у процвітаючій країні».

Катерина Глемба студентка: «Люди боролися за свободу. Якби не було Революції Гідності, то напевно через кілька років Україна, як держава вже не існувала б. Студенти недаремно мерзли на Майдані, вони показали всьому світові , що ми велика дружна і щира нація. Ми не вважаємо росіян ворогами, ми вважаємо ворогом їхню владу, яка налаштовує їх проти нас.

Зміни без сумніву відчутні, з одного боку Майдан виграв – режим Януковича повалено, а з іншого – програв тим, що багато людей загинули і ті, хто винен у скоєнні цих злочинів досі не покарані. Крим залишається окупованим і донині гинуть солдати за незалежність на Сході.

Тепер нам важливо не схибити і не оступитись, важливо бути пильними і послідовними у своїх поглядах і принципах.

Кожного року в цей день ми знову і знову приходитимемо на Майдан, щоб згадати всіх і все заради чого ми почали і досі продовжуємо Революцію Гідності. Адже для того, щоб жити краще, щоб мирним було небо над нашими головами, а наші діти усміхались і раділи кожному завтрашньому дню, світ треба починати міняти з себе!»

Ярослав Грицак: «Між поколінням Y та поколінням O»

Відомий історик і публіцист, український науковець, доктор історичних наук, а за сумісництвом викладач і професор Українського Католицького Університету – Ярослав Грицак, у Львівському палаці мистецтв, прочитав лекцію про покоління для всіх, хто прийшов його послухати. Вона відбулась у рамках проекту «Роби вибори». Історик не агітував нікого йти на парламентські вибори зауваживши на тому, що це свідомий вибір кожного.

Його метою було поговорити про покоління сучасне та покоління, яке вже пройшло свій етап розвитку. Історики дуже рідко користуються поняттям покоління, вони користуються такими поняттями як: клас, нація, держава. І тут тяжко, а іноді майже неможливо зрозуміти історію Європи, світу, а історію України тим паче, якщо говорити про покоління. Вони швидкозмінні, умовно кажучи, сто років – це зміна чотирьох поколінь.

Тільки тепер молодь прокидається – стає свідомою. Але тим не менше молоді люди – це перше покоління, яке не отримуватиме пенсій. Причиною цього буде постійна зміна роботи. В середньому впродовж життя людина мінятимете роботу 20-30 разів. Бо житиме від роботи до роботи, тобто від одного гаджета до іншого. Ярослав Грицак наголосив на тому, що теперішнє студентство – наймасовіше і найосвіченіше покоління, а також зробив акцент на тому, що ми покоління ІТ, тобто ті люди, які вміють користуватися новими технологіями та вдало застосовувати їх в особистих потребах. Як доказ до своїх слів подав приклад соціологічного дослідження, де було вказано, що станом на 2011 рік 96% дітей віком від 10 до 17 років вміють користуватися Інтернетом. 

Неможливо лишити поза увагою й те, що зараз майже всі затягнуті в соціальні мережі. Кордонів для спілкування в віртуальності не існує, тут можна знайти всіх і кожного. Професор також зауважив один маленький нюанс – в соціальних мережах важко втримати ієрархію, її тут практично немає. 

Пан Ярослав пояснив присутнім стосунки теперішнього покоління з їхніми батьками висловившись так: «Ми такі ж як і наші батьки і в майбутньому повторимо їх. Ми можемо доповнити те, що надбали вони, але кращими за них не станемо. Покоління наших батьків «робило себе» ми ж «шукаємо себе». А цінності які нам прищепили з дитинства не змінюються, вони формують наше життя.

Прогнози на майбутнє

Не так давно навпроти головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка було встановлено великий стенд, на якому кожен охочий міг написати, якою він бачить нашу державу через 5 років. Аж до виборів інсталяція «кочувала» по різних місцях Львова.

Пропонуємо топ-10 передбачень

Україна через 5 років – це…

1. Сильна, вільна, могутня і незалежна держава.
2. Україна без війни.
3. Імперія.
4. Країна в якій немає корупції.
5. Коли всі розмовляють щирою українською мовою.
6. Країна з необмеженими можливостями і потужною економікою.
7. Історія в якій Україна виграла війну з російським агресором.
8. Духовна нація.
9. Країна щасливих людей.
10. Серце Європи.

Українська правда та onet

Якщо вводити у пошуку назви цих двох інформаційних ресурсів, то виглядатиме воно приблизно однаково. (на фото) та й коли відкривати сторінки, то є однакові рубрики. Сайти містять посилання на окремі розділи. Наповнення досить змістовне і вичерпне на обох інтернет-виданнях.

Сайт пропонує не лише новинну стрічку присвячену економіці, світському життю, та життю мешканців Варшави, тут можна знайти надзвичайно багато цікавинок, те що зазвичай і привертає увагу читача, це контент розважального характеру. Гороскопи, ігри, життя зірок телебачення, кіно і музики. Рубрики Dzisiaj, Polecamy, VoD bezpłatnie, Styl życia, Życie gwiazd чого тільки тут не знайдеш. Можна переглянути відео та з легкістю переходити за посиланнями на сторінку яка вас цікавить. Сайт досить читабельний. Тобто за коротенькими заголовками можна легенько дізнатись основну інформацію. Загалом сторінка onet.pl перенасичена різними фотоілюстраціями, що без сумніву іноді може збити з пантелику. Можна подумати, що це якийсь рекламний сайт, але в цьому є свій плюс , бо прочитавши заголовок і побачивши до нього якісну фотографію, можна вже не читати весь текст, бо все й так зрозуміло. Напевно, в цьому і є вся унікальність польського інтернет-видання.

«Українська правда» пише достовірно і актуально. Матеріали в основному публікуються українською мовою. На сайті передбачена можливість користування ресурсом в трьох мовних режимах (українська-російська-англійська). Видання працює у різноманітному руслі — політика, соціальні проблеми, економіка. Є постійно оновлювана стрічка новин, архів публікацій, блоги політиків, письменників, журналістів, спортсменів. Українську правду можуть читати люди різного віку. В ній регулярно публікуються журналістські розслідування Сергія Лещенка та Мустафи Найєма. Серед розмаїття статей не можливо знайти граматичних чи лексичних порушень, адже над інтернет-виданням працюють професіонали, які знають українську мову і вміють її застосувати на письмі. А якщо і трапляються певні помилки,то не значні і ті,які не впадають у вічі простому громадянину, а лише особам мовознавчої професії. Тут зображення не домінує над текстом.

Варто віднзначити, що дуже важливим для ЗМІ поширюватись у просторі Інтернету. Адже молодь, яка, практично, є пасивним читачем друкованих видань, може зробити це у соціальній мережі. Важливо і те, що можна скачати онлайн газету на комп'ютер і переглядати її сповна (у форматі. Pdf). Це свідчить про довіру своєму читачеві.

Читач «Української правди» завжди буде у курсі свіжих новин та ще й поглибить знання історії, завдяки проекту «Історична правда», почерпне необхідне із рубрики «Життя», дізнається останні події із сфери спорту, перегляне, як розвиваються світські персони у «Таблоїді», проведе весело час завдяки рубруці «Форум» тощо. Дане ЗМІ – не просто виробник великого масштабу новин( хоча і цей показник, безумовно, є дуже важливим), але й потужний комментатор, аналітик та публіцист всіх сфер суспільного життя. Підтвердженням такої унікальності є рубрики «Колонка автора», «Публікації», «Інтерв'ю», «Документи» (де читач може побачити офіційні законодавчі проекти, акти, а також прямі цитати вищих державних осіб). Читабельність «Української правди» задовольняє тих користувачів, які надають перевагу змістовним, актуальним публікаціям.

Читаймо більше, і переглядаймо тільки правдиві новини, бо саме вони творять наш світогляд. Особливо новини в інтернеті, які читає молодь – майбутнє великої країни, що зветься Україною.