Розчарування

Коли ти сам
Блукаєш в безвісті,
І душу відкривати небесам,
Бракує чесності.
Тебе покинуло кохання
Немає виходу,
І в серці лиш розчарування
І вже ні вдиху, ані видиху.
Ти думала... знала,Почуття це немає меж
І без відповіді кохала
Надіялась, а може все ж,
Він прийде і скаже: кохана,-

І в обійми його впадеш,-
найрідніша, найкраща, жадана

Ти від мене вже більш не втечеш.

Серце моє ще болить
Немає жалю, нема сподівання 
Залишилась всього одна мить
Розчарування...

ІДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

У народі святкують багато свят, але 19 грудня -День Святого Миколая - одне з найособливіших і найулюбленіших. Цього дня кожен неодмінно зазирне під свою подушку, щоб знайти там подарунок. Миколай Чудотворець -захисник простих, знедолених і бідних людей, покровитель та вихователь дітей. А чи знаєте ви, що Миколай народився у місті Патарі в родині благородних віруючих батьків. Він жив у кінці III-на початку IV століття. Добрий, завжди чуйний маленький хлопчик дуже рано залишився сиротою. Граючись на подвір'ї з іншими дітьми, він значно вирізнявся від інших, адже в нього було все, про що тільки може мріяти будь-яка дитина. Всі, з ким він грався, були також сиротами. Одного разу він вирішив допомогти їм якось і, набравши повну торбу всякого добра, вночі, коли його ніхто не бачив, біля дверей кожного будинку поставив те, про що просили і чого потребували бідні люди. I таке траплялося дуже часто з бідними і немічними, з тими, кому потрібна була. Ніхто не знав, хто цей добродій, який рятує всіх. Коли хлопчик виріс, він вирішив все своє майно віддати бідним. Потім Миколай став єпископом і довгий час правив, наставляв і допомагав людям у Мирах у провінції Лікія у Малій Азії. Усе своє життя він присвятив милосердю. Про святого Миколая складено дуже багато пісень, віршів, казок, легенд, історій та оповідань. Я пам'ятаю одну цікаву правдиву історію про Чудотворця Миколая, у якій йдеться про те, що захворів маленький хлопчик. Батьки робили все, що могли, вони витратили всі сили і кошти на найкращих лікарів світу, але хлопчика могло врятувати лише диво. I хтось сказав їм, що треба йти до церкви і молитися, бо ніщо більше не врятує дитину. I ось батьки пішли до церкви і стали молитися до Святого Миколая. Наступного дня з хлопчиком сталося диво -він видужав. Бачите, яку велику силу має молитва, послана до Святого Миколая. Ніколи не зневіряйтеся в собі, навіть, коли вже зовсім немає сил рухатися вперед. Вірте до останнього - і віра ваша врятує вас. А Святий Миколай завжди буде оберігати вас і допомагати через ваші молитви. Тож нехай свято Святого Миколая буде найщасливішим днем не лише для дітей, а й для всіх людей на світі. Наступила вже зима, Снігу всюди намела, Вкрила білим пишні гори І карпатські всі простори. Грудень місяць наступив, В хату свято запросив. І Святого Миколая До нас щиро закликає. Вір, дитино, Миколай Святий чекає На молитву твою щиру. Він тебе оберігає І тобі дарує віру. Віру в щастя і надію, Віру в радість і добро, І здійсненную солодку мрію, Що ти завжди переможеш зло. Хай Миколай Святий з небес Зішле багато нам чудес- Подаруночків до хати Під подушку всім на свято. Іванна ФЕДЬКО. Газета "Бойківщина" №51,2011

Подробнее http://turka-ua.net/publ/3-1-0-342#.UNDFfG-P5Ok#ixzz2FQyCx05O
Under Creative Commons License: Attribution

Моя найперша публікація=)

   Бажання людини розвиватися - це своєрідний крок до великого майбутньго. Неважливо ким тебе важають інші, бо час швидкоплинний і ти незчуєшся, як досягнеш вершин, а вони(ті інші) будуть позаду. Ще один незамінний чинник в нашому житті -  це книги, чим більше ти читаєш, тим більше знаєш. Як там кажуть:"Хто володіє інформацією, той володіє світом",  але неодмінно потрібно вміти виокремляти, яка інформація є правдивою, а яку просто не варто повідомляти. Іноді від нас залежатиме чиєсь життя , і ми повинні будемо зробити вибір, йти вперед і продовжувати свою справу до кінця чи застосувати "прийом зайця" і втікати, як тікає влада від народу, і від запитань, які він ставить, але все ж намагається маніпулювати ним, і підпорядковувати собі під своє всесильне крило) Бути собою чи стати іншим через когось...

  Чому дехто не може зрозуміти простих речей, і чого так важко повірити в чудо чи у неймовірність. І чого підколи бувають такі, які доводять до сліз, розчаровують, зачіпають за живе.
   Один викладач (який дивитиметься цей блог) дуже гарно сказав: "Головне не те, що там десь на папері, головне це те, що ти знаєш, і що в твоєму серці".  Дякую йому за мудре повчання, бо все важливе для нас дійсно має значення, а все інше можна відкинути на задній  план.
   

                                                                                                                                              

Давній весільний обряд

Ой підемо, товаришу, Там, де жиють бойки. Там музика дрібно грає, Скачуть полегойки. Ми живемо у чудовий, прекрасний час, але, на жаль, не пам’ятаємо свого минулого. Я розкажу вам про один цікавий давній весільний обряд. Зараз майже неможливо знайти жінку, яка б носила чепець. Таких залишилося дуже мало, і то вони вже досить старенькі. У своєму дивовижно красивому краю я зустріла жінку, яка носить чепець.Мені стало цікаво; з чим це пов’язано І що чепець означає? Вона охоче розповіла про нього. Коли молодята, після вінчання, сідали за стіл, то приданка знімала з молодої вінок І ставила на голову чепець, а молодий, ніби не хо-тячи, не давав їй цього робити. І одразу ж молоду покривали хусткою. Чепець - це символ заміжжя. Носили його все життя. Він був зроблений з дерева І мав круглу форму, а також дуже привабливий і гарний вигляд, адже був обшитий красивим полотном, до якого прикріпляли кольорові стрічки. Стрічки були дуже довгими І звисали аж до пояса, його завжди одягали під хустку. Я зачаровано слухала розповідь доброї бабусі, а вона, згадуючи свою молодість, приємно І мило усміхалась. Закликаю молодь не забувати свого минулого, бо без минулого немає майбутнього. Іванна ФЕДЬКО, с. Либохора. Газета "Бойківщина" №21,2012

Подробнее http://turka-ua.net/publ/3-1-0-410#.UM8QDm-P5Ok#ixzz2FJOA7OYS
Under Creative Commons License: Attribution

Хто я?

"Наївна дівчинка з села, яка думає, що стане журналістом, отримавши дилом через 5 років"(
"Тиха, але цікава."
"Зациклена на багатьох речах, тобою легко маніпулювати"
"Занадто правильна"

   Жаль, що багато хто думає ще й інші речі, які я просто не маю сил викласти, але ж ніхто не знає наспрвді хто я. Вони не знають з чого я вибиралась, як важко мені досягати своєї мети, я стараюся з усіх сил, і крок за кроком помаленько і я обов'язково дійду до неї, незважаючи ні на що.
   І якщо одна людина зробить іншу щасливою, то весь світ буде щасливим, і життя прожите немарно, і якщо я комусь все-таки принесу щастя, значить і моє життя  комусь потрібне.
   Я ніколи не шкодуватиму про те,що навчаюсь, і все життя за цю можливість буду вдячна своїм батькам, які зробили все для того, аби я мала гарну освіту. І мені байдуже до всіх, лиш би не впасти низко в їхніх очах.
   

Свято як воно є

Місяць грудень дає початок всім зимовим святам, як кожного року несуть у собі таїнство благодаті. Цього тижня -13 грудня всі, а особливо молоді дівчата та хлопці, святкували Андрія.

В світі - це день мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових - Андрія Первозванного. Ще воно збігається з язичницьким святом Калити. У цей день прийнято ворожити на долю, на щастя.

У ніч з 12 на 13 грудня дівчата збиралися на вечорниці, пізніше до них приходили хлопці. Дівчата перешкоджали їхньому приходу, але потім запрошували до гостинного столу. Зазвичай в цю пору хлопці ходили бешкетуючи та заглядаючи у вікна будинків, розмальовуючи чужі двері.

Як святкували студенти?.

Найцікавіші події цього неперевершеного дійства відбувалися | у стінах уже рідного їм університету. Спочатку студенти влаштували невеличкий вступ, у якому показали всі давні тра диції, обряди, звичаї. Потім влаштовували різні конкурси, в яких брали участь дівчата та , хлопці: лущення насіння на, швидкість, з’їдання яблука, не торкаючись його руками, заплітання коси, а на завершення всіх конкурсів було частування всіх присутніх на вечорницях смачними варениками та хрустиками з узваром. Закінчилось свято гарною козацькою піснею у виконанні парубків-студентів.

Що не кажи, а традиції, хоч і на деякий час забулися, зате сучасна молодь намагається відновити їх, тому що жити і повертати у життя давно забуту історію весело і цікаво. Як кажуть у народі: «Все нове - це добре забуте старе», а вечорниці на Андрія - це взагалі скарбниця людських вигадок, забав і веселощів. Дуже приємно, коли спитаєш про старовину в молодшого покоління і вони з упевненістю відповідають, що знають ці традиції ворожіння і можуть поділитися з тобою кумедними історіями, які траплялися з ними в цю магічну ніч.

Давайте щиро шанувати те , що залишили нам предки, бо, зберігши свої традиції, ми збережемо самобутність і колоритність цікавого, веселого українського народу.

Подробнее http://turka-ua.net/news/2012-12-15-922#.UMzjCW-P5Ok#ixzz2F9jskRk1
Under Creative Commons License: Attribution

моєму ...???

Боюся закохатися у тебе
Тому, що ти всього лише мій друг.
І дзвін гучний летить у синє небо,
А я боюсь лишитися без тебе.
Не буду зізнаватись, що люблю,
Бо, розумієш, все не зовсім просто.
Наче без болю і без жалю
Я відпускаю. Ти був моїм гостем.