не просто так)

http://youtu.be/U7g1Q4TAktk

Футбол вперше) стадіон "Україна"

      Ніколи не цікавилась футболом, але сьогодні особливий день. Подруга, що отримала квитки на матч Карпати-Шахтар, не відомо від кого, запропонувала піти розом з нею. Рішення було спонтанне, я навіть не осмилюючи всієї ситуації дуже швидко погодилась. Гра була дійсно захоплюючою ніколи не думала, що футбол це так круто. Мені було якось байдуже хто виграє, головне це атмосфера яка була на трибунах. Третій сектор і початок гри все це так захоплююче, що просто немає слів, їх просто бракує для того, щоб висловити своє захоплення. А як енергійно підтримували свою команду львівські вболівальники, коли вони почали вигукувати різні кричалки, здавалося сектор вибухнув жаром вулкану з зелоно-білою лавою і круговерть "маленькими вертольотиками" - шарфами що були неодмінними атрибутами кожного вболівальника.

       Хоч як сильно намагалися вибороти перемогу "львівські зелені леви" гра завершилась з рахунком 2:1 на користь донецької команди.Незважаючи на всі намагання вболівальників закидати команду суперників сніжками.

н

Думки

Завжди шукаю відповіді на прості питання
Коли знаходжу, то вбива мене вагання,
Не сподіваюсь ні на що у світі,
Лише на Бога, бо треба якось жити
Хвилююсь часто за дрібниці різні,
За вчинки зухвалі і грізні.
І переконую себе у тому,
Що все мине, коли прийду додому.
Поставлю чайник хай кипить
Допоки моє серце спить.
Допоки все на світі спочиває
Й мене немає уже давно немає.
Я блукаю. Мені потрібен спокій
Життя минає і його сенс глибокий,
Невартий поруху руки,
Коли даремні так твої думки.

не хочу...

Не хочу жити
Все втратило сенс.
Краще забути й згоріти
В пекельному полум'ї
зоряних меж.
Забула як радіти
Усьому, що довкола є.
Хіба можна так сильно хотіти
Забути саму себе?
Біль нестерпний серце мучить
І слів немає ні для кого,
Ніхто не скучить
Навіть якщо пропаду надовго.
Одна надія -
Віра у те, що все мине;
Тихо вітер повіяв
Він скоро й мене віднесе.
Відчуваю нестерпну слабкість
Душевну й тілесну теж
Отруту людську і звабність
Кидаюсь між двох вогнів
Немає виходу, а все ж
Життя нам дане лише раз
Прожити треба гідно
Без перебільшень і прекрас
Ти справді станеш вільним.
Або залишишся невільником
Давно забутих мрій
Заживо відчуєш ти себе покійником
Загублений у ярості земених препетій
Не хочу жити,
Бо немає долі
Не хочу сильно так терпіти,
Коли на рану сплять солі.
Коли за горло душать,
Що стане сил,
Скоритись теж примусять
Тому, хто плум'яні замки звів.
Лиш сильнний духом, серцем чистий,
Хто знає вчинкам і любові ціну
Не гляне на думки, й на те що там казали інші
А я ніколи вірити не кину.

НЕ ВСЕ ТАК ПРОСТО

   Чому люди ховаються під вигаданою реальністю, невже  вони не розуміють, що віртуальний світ несправжній, і неможливо виразити свої почуття чи емоції поставивши смайлик. Життя - не віртуальність, коли ти бачиш, то бачиш справжність, можеш відчути почуття, заглянути в очі, і зайвий раз переконатися в тому, що тобі вірять і тоді віриш і ти. У реальності немає меж, вона простора широка і є де розправити крила своєї мрійної душі, особливо для тих, хто мислить масштабно.....

ХоДіМо!

Ходімо до мрії до щастя,
Ходімо разом до причастя,
Ходімо щасливі й багаті,
Ходімо здорові і раді,
Ходімо голодні і бідні,
Ходімо скорботні і ті, що у злиднях
Ходімо завжди до мети
 Ходімо усі ми туди.
Ходімо! навіть якщо не дійдемо
        ХОДІМО! 

МОВА

Мово рідна! так дзвінко лунає твій спів
Його не згасити нікому впродовж багатьох віків.
Рідна мова, то пісня ота колискова
Та, що в дитинстві матуся співала,
І нею так ніжно навчала:
Мова, як небо як зорі
Вона мов хмари оті пурпурові.
Мова, то сонце яскраве.
Мова, то вічність нержава.
Вона для кожного щастя і доля
І всюди жаданая воля.
Мова - це пісня, що лине зорею в світи
Мова до якої нам так солодко йти
Мова як жито у полі і сонце в блакиті.
Такої як ти немає у цілому світі!